Лабораторна робота №1

Тема: Педагогіка як наука, культура, практика

Мета: Ознайомитися з відмінностями і взаємозв’язками між різними аспектами педагогіки; одержати первинне уявлення про об’єкт і предмет педагогічної науки; усвідомити роль педагогіки як науки і практики в культурі;

Питання для вивчення:

1. Сутність педагогічної професії.

2. Виникнення педагогіки як науки.

3. Об’єкт, предмет і функції педагогіки.

4. Зв’язок педагогіки з іншими науками та її структура.

Завдання для самостійної роботи

1. Знайдіть у словниках визначення понять: «педагогіка», «наука», «культура», «практика», «педагогічна наука», «педагогічна практика».

2. Що вивчає педагогіка? (Які об’єкт і предмет педагогічної науки ?).

3. Заповніть таблицю:

Основне призначення педагогіки як		Обґрунтування
науки
культури
практики

4. Перерахуйте основні культурологічні аспекти педагогіки

5. У чому полягає відмінність між вивченням дитини вчителем і вченим?

6. 5. Прокоментуйте наступні міркування педагогів:

Мета вчителя - сформувати у дитини бажання вчитися (а не відбити у нього це бажання), запалити вогник потягу до знань і дати йому необхідні для цього інструменти, способи (уміння читати, рахувати, писати). Зауважте - у ідеального вчителя пріоритети у формуванні дитини йдуть саме у такій послідовності: спочатку - мотивація (бажання), потім - технічна частина. При цьому ідеальний учитель завжди турбується про духовний, моральний розвиток дітей, відстежить, коли та чи інша ступінь мотивації вже сформувалася, і треба відкривати дитині нові горизонти. Втім, ідеальний учитель зробить й інше. Він закохає учнів у свій клас. Він покаже цінність кожної дитини. Він виявить родзинку і важливість кожного, його значимість, а отже - розвине індивідуальні якості учня і здійснюватиме особистісно-орієнтований підхід.

… Ідеальному вчителеві цікаво формування душі дитини. Ідеальний учитель здогадується, що кожній людині дано ті чи інші обставини життя - батьки, матеріальна забезпеченість, інтелектуальні здібності, схильність до співчуття або до лідерства. І не може бути дитина з початковим рівнем навчальних досягнень вартою меншої уваги та любові, ніж дитина-відмінник.

Відповіді:

1.

·  Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική — майстерність виховання) — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.

·  Нау́ка — сфера пізнавальної діяльності людини одержання та вироблення і систематизацію знань для науково-практичної діяльності та життя людини. Знання є продукт наукової діяльності у вигляді теорій, як підтверджених гіпотез, формалізації законів природи чи суспільства і взагалі нових знань про людину та навколишній світ. Основою науки є збір, оновлення, систематизація, критичний аналізфактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

·  Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людствомпротягом його історії; історично набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації.

·  Практика (грец. πράξις «діяльність») — доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

2. Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική — майстерність виховання) — наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.

3.

Основне призначення педагогіки як		Обґрунтування
науки	наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини — про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.	Специфічна риса педагогіки як фундаментальної науки полягає втому, що вона є основою основ всіх наук, тому що саме вона забезпечує розвиток наукових знань про те, як нагромаджувати знання і передавати її від покоління до покоління.
культури	оволодіння педагогом педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості.	Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" в якості одного     із найважливіших напрямів реформування системи освіти визначає підготовку нового покоління педагогів, які б творчо втілювали в реальну практику принципи гуманізації, гуманітаризації, демократизації, індивідуалізації та етнізації навчання.
практики	формування у студентів системи необхідних педагогічних умінь й навичок, фахових здібностей, особистісно-індивідуального стилю поведінки та діяльності, необхідних для майбутньої професії в оптимально наближених до роботи за фахом умовах.	Це дозволяє з одного боку, закріпити і поглибити знання теорії, а з іншого – набути вміння і навички необхідні для майбутньої самостійної роботи.

1) комунікативний (лат. communicativus, від соmmunicatio ‒ зв'язок) ‒ обмін інформацією;4. У структурі спілкування виокремлюють такі аспекти:

2) інтерактивний (лат. inter ‒ поміж, між і activus ‒ діяльний) ‒ організація взаємодії між індивідами, які вступають у спілкування;

3) перцептивний (лат. perceptio ‒ сприймання) ‒ сприймання людини людиною.

Аспекти спілкування тісно пов'язані між собою. Адже інформацію необхідно не тільки прийняти, а й осмислити. Передавання, приймання, розуміння інформації зумовлюють взаємозв'язок «діяльність ‒ спілкування ‒ пізнання». Обмінюючись інформацією, партнери впливають один на одного.

5. На мою думку вчений може дати свому учневі велику кількість інформації, але учитель спеціалізується на роботі з дітьми, тому краще навчити, зрозуміти, допомогти звичайно зможе краще за вченого.

6. Я вважаю, що бажання вчитися у дитини вжливіше за рівень її знань, можливостей та успішність. Коли дитину вчити вона буде засвоювати інформацію поверхнісно,  якщо дитина сама навчиться, сама прийде до рішення ця інформація закарбується в ній назавжди, тому учитель повинен спочатку викликати це бажання вчитися та потім упевнено давати знання з гарантією, що дитина її засвоїть.